WWW.EL.Z-PDF.RU
БИБЛИОТЕКА  БЕСПЛАТНЫХ  МАТЕРИАЛОВ - Онлайн документы
 

«Матеріали підготували О. Бєлова й О. Галамай, методисти НМЦО м. Львова Мова – найважливіший національний ідентифікатор, завдяки якому кожна ...»

ТЕКСТИ ДЛЯ НАВЧАЛЬНИХ (КОНТРОЛЬНИХ) ДИКТАНТІВ, ПРИСВЯЧЕНІ ДНЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І МОВИ

Матеріали підготували

О. Бєлова й О. Галамай,

методисти НМЦО м. Львова

Мова – найважливіший національний ідентифікатор, завдяки якому кожна нація вирізняється з-поміж інших, усвідомлюючи себе самодостатнім та самочинним суб’єктом історії (Ольга Федик).

Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу (О. Гончар).

Нас душили й пригноблювали, руйнували нашу культуру, нашу духовність. Намагалися підкорити, знищити, ополячити, отуречити, онімечити, зрусифікувати. Та наша мова, наша духовність пробивалися крізь заборони й переслідування, тендітними паростками пробивалися на камені й металі (За М. Красуцьким).

Що таке мова? Якщо підійти прагматично, то все зрозуміло. Це засіб спілкування між народами, індивідуумами. Виробництво, політика, армія потребують чітких і доступних команд із метою точного їхнього виконання. Але чи тільки для цього слугує мова людям? Як верталася колись надвечір жниця з поля, вона співала зовсім не з огляду на спілкування. Співала для себе, для вираження своєї душі. Мова – продукт душі і сама душа. Либонь, варто замислитись (В.Биков, 67 слів).

Ще в сиву давнину люди зрозуміли, що мова – то не лише засіб спілкування, вона облагороджує, шліфує людську душу, формує світогляд, робить людину істотою духовною. Саме за допомогою слов у свідомість можна вкласти знання, що навернуть до добра, справедливості, виплекають найкращі моральні риси. Коли над Україною нависла загроза загибелі, Тарас Шевченко саме на мову покладав місію рятівника нації, оборонця своїх співвітчизників:

Я на сторожі коло їх

Поставлю Слово!

(За П.Кононенком, 67 слів).

Писемність — найвагоміша складова частина культури будь-якого народу, без неї немислимий духовний розвиток людства. Ступінь розвитку писемності — це свого роду показник міри цивілізованості суспільства.

Слово "писемність" має двояке значення. Перше — це система графічних знаків (букв, ієрогліфів тощо), уживаних для писання в тій чи іншій мові. Друге — це сукупність писемних, літературних пам'яток якого-небудь народу (З журналу, 52 слова).

Якої великої ваги надавав наш народ у своїх приказках і повір'ях мові, людському слову! У народі вірили колись, що словом можна скарби в землі знаходити, хвороби та всякі недуги лікувати, від лихої людини та звіра оборонитись. «Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом»,— запевняє народна мудрість. Та про тих, хто не стежить за своєю мовою, у народі кажуть: «Не тямить голова, що язик лепече» (З журналу, 64 слова).

Для вивчення мови велике значення має лексикографія — галузь мовознавства, яка займається укладанням словників та вивченням їхньої історії.

Перші лексикографічні спроби були відомі вже за часів Київської Русі. Так, "Повість минулих літ" має кілька місць, які можна назвати тлумаченням імен: пояснення імені Феодосій, назви міста Переяслав. В "Ізборнику Святослава" є цілий розділ, де наведено пояснення незрозумілих слів з Євангелія та інших книг.

На сторінках церковних книг трапляється чимало так званих "проізвольників" — записів, зроблених тими, хто, читаючи, сам уписував на берегах пояснення слів, незрозумілих іншим читачам.

Усе це свідчить про те, що потреба в словниках існувала ще за часів Київської Русі (З журналу, 99 слів).

Серед величезного багатства української народної творчості народні прислів’я та приказки займають важливе місце.

Прислів’я та приказки становлять один вид поетичної творчості. Це стислі художні вислови народу про різні життєві явища. Вони є одним із найпоширеніших видів народної поетичної творчості, який побутував іще в сиву давнину і дійшов аж до нашого часу.

Народна поетична творчість є багатющим джерелом і для творчості письменників. Художники слова з давніх часів використовували прислів’я та приказки для збагачення своєї мови. Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка високо цінували мудрість народу, висловлену ним у його численних прислів’ях і приказках.

Ця золота скарбниця сповнена народної мудрості і духовності (З журналу, 102 слова)

Розширення словника дитини

Розширення словника дитини залежить від розвитку її мислення. При цьому слід пам’ятати, що в ранньому дитинстві мислення розвивається одночасно з розвитком мови. Саме в цей період діти починають абстрактно мислити, тобто включати до класів окремих понять цілі групи предметів, що мають схожі властивості. І в цьому їм активно допомагає здатність говорити. Без мови, вважає більшість фахівців, мислення неможливе, оскільки, просто кажучи, мислення — це мовлення про себе. Чим більше знань здобуває людина, спілкуючись із зовнішнім світом, чи то шляхом безпосереднього пізнання, чи за допомогою літератури або іншими способами, тим багатше її духовне життя.

Мозок дитини являє собою сирий матеріал, який у процесі розвитку перетворюється на найдивовижніший мислячий пристрій (За І. Томаном, 109 сл.).

Культура мови

Боротьба за чистоту й високу мовну культуру — це боротьба за культуру взагалі.

З того, як говорить людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини, її освіту й культурний рівень. Що культурнішою є людина, то розвиненішою є її мова, багатшою на лексичний запас, розмаїтішою епітетами, метафорами, влучними порівняннями, барвистішою вживанням прислів'їв, приказок і приповідок. У природі не буває людей, що визначились би високим інтелектом і водночас примітивною, як у первісного дикуна, мовою.

Правильно й чисто говорити рідною мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-мовників. Це — не тільки ознака, а й обов'язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумово чи фізично (За Б. Антоненком-Давидовичем, 111 слів).

Скільки ж слів у сучасній українській мові?

Ви цікавитесь приблизною кількістю слів. На це прохання відповімо так. В опублікованому Словнику української мови нараховується близько 135 тисяч слів. Сюди входять насамперед загальновживані слова сучасної української літературної мови. 135 тисяч слів — дуже велика кількість. Більшість дорослих людей розуміють значення біля 35 тисяч слів, але використовують у 10 разів менше.

Обсяг словника конкретної особи залежить від роду її занять, освіченості та здібностей. Звернімося до творчої діяльності письменників. Наприклад, словник мови творів великого російського поета Пушкіна, сягає понад 20 тисяч слів. Словник мови прозових творів Шевченка охоплює також 20 тисяч слів, а поетичних — понад 10 тисяч. І пригадаймо собі Еллочку-людоїдку з роману Ільфа і Петрова "Дванадцять стільців", якій вистачало для мовлення всього-на-всього 30 слів ( І. Вихованець,125 слів ).

*Цифри в 7 класі учні можуть записати під диктовку словами.

Питання про існування писемності в українських землях викликає багато наукових дискусій. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, зброї ще за трипільської доби.

Висловлюються припущення, що писемність на території України мала кілька варіантів. Наприклад, Північне Причорномор'я користувалося абеткою, ідентичною грецькій або римській (латиниці), а східні райони (особливо скіфо-сармати) мали свою оригінальну писемність, відому в науці як сарматські знаки, що були схожі на вірменські й грузинські письмена.

Те, що пам'яток стародавньої писемності обмаль, можна пояснити тогочасним способом писання: повсякденні записи робилися на навощених дерев'яних дощечках або на бересті — матеріалі, який погано зберігається. Проте знаходять чимало писарських інструментів, так званих стилів.

Добре збереглися графіті, накреслені на свіжій, ще не обпаленій глині. Горщики з написами часто мають вигляд речей повсякденного вжитку, простих, ліплених вручну, що свідчить про їхнє місцеве походження. Деякі з цих графічних зображень уважають за тавра або тамги (знаки власності) майстрів (З журналу, 142 слова).

Літописець Нестор

Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. Ще застав тут славетного Феодосія Печерського. Йому пощастило на розмови з велемудрим старцем, і він потім залишив для нащадків світлий образ цього освіченого й чистого чоловіка, який дбав про благо рідної землі і хотів щастя для кожної людини в ній.

Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно освіченою людиною, добре знався і в давньоруських, і в іноземних літописах, які читав в оригіналі.

Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис. Але правильніше його називати письменником та істориком. І не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї нашої історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічного викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в «Повісті минулих літ». Це значно виходило за рамки загальноприйнятих тоді сухувато-ділових літописних сказань. Так конкретизовано й художньо яскраво до Нестора не писав на Русі ніхто («Дванадцять місяців», 161 слово).

Мова — духовне надбання народу

Століттями мова народу була тією повноводною рікою, яку ми називаємо поетичністю, адже вона виражає наші емоції та найінтимніші почуття. Поетичність жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима річка без води, повноводність - без глибини, душа - без дихання.

Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, народної пісні і казки, той засуджує себе на душевну злиденність, на бездуховність.

Батьківщина - це рідне слово. Юначе, знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання свого народу - рідну українську мову. Це мова великого народу, великої культури. Українська мова живе в прекрасних піснях твого народу.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до її мови. Хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям родини, той любить Вітчизну. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду й племені.

Мова - цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги, той не матиме успіху (За В. Сухомлинським, 165 слів).

 

Шлях до письма

До письма людство йшло довго й складно. Не стояли осторонь цих зусиль і наші далекі різноплемінні предки, які в давні часи заселяли простори сучасної України й нащадки яких пізніше так чи інакше ввійшли в спільноту, що дістала назву український народ. У різні часи в них було своє письмо — піктографічне, ієрогліфічне, буквене. Досить згадати написи в печерах Кам'яної Могили (біля Мелітополя), яким близько десяти тисяч років. Відомі також написи з часів Трипільської культури (IV — II тисячоліття до нашої ери), зроблені на стінках глеків (на іншому матеріалі вони б не збереглися). Абетка, винайдена трипільцями, як уважають деякі вчені, поширилася на Середземномор'я й дісталася Греції, щоб потім, із прийняттям християнства, уже у вигляді кирилиці, побудованої великою мірою на грецькому письмі, знову повернутися на береги Дніпра.

Своєрідним письмом у наших далеких предків були, безперечно, й узори на писанках, приурочених до весняного пробудження природи, і переплетені торочки на скатерках, хустках, і вишиті візерунки на сорочках та рушниках. Усе це мало своє значення й смисл, усе це читалося й розумілося (За І. Ющуком, 167 слів).

Літописець

Рік за роком чернець Києво-Печерського монастиря Нестор ніс незвичайний послух — описував минувшину. Історія заполонила його серце, тільки для короткого сну та скромної трапези він підводився з-за столу, щоб потім продовжити роботу над величним задумом — описанням подій від усесвітнього потопу до сьогодення.

Нестор знав, що від тривалого сидіння слабне здоров’я, але всі сили віддавав одному — завершенню літопису. Не оминути жодної події, нічого не додати від себе, лише розповісти про те, що достеменно було відомо.

Нестор, мабуть, не до кінця усвідомлював, який неоціненний дар він зробив наступним поколінням. «Повість минулих літ» — першооснова вивчення історії нашого народу. Було чимало й інших літописів того часу, але жоден із них не може порівнятися з твором київського літописця.

Упродовж віків Несторів літопис був прикладом єднання, патріотизму й поваги до інших народів. Зі своєї келії чернець бачив набагато більше, ніж деякі короновані особи. Автор «Повісті минулих літ» постає перед нами як державний діяч, який прагнув, щоб ті, хто читатиме його твір, не тільки поринали в минуле, а й узяли з історії урок заради майбутнього (За Д. Степовиком, 167 слів).    

Щоб вважати себе членом певної нації, мало любити свій народ. Тільки тоді станеш активним громадянином, коли взнаєш і зрозумієш історичну долю народу, його природжену національну вдачу, здібності, хист. Відчути себе членом певної нації має спромогу той, хто змалку з нацією зрісся і не тільки безпосередньо відчуває, а й щохвилини розуміє свою до неї приналежність. Для такої людини нація – не тільки святощі, не просто сім’я, це ланцюг з найміцнішого заліза, а вона сама – нерозривне його кільце. Для такої людини нація - непорушна крем’яна скеля, а вона лише її зернятко.

Та ж людина, яка не відчуває й недобачає, що її прив’язує до нації, помалу відривається від національного ґрунту. Величаючи себе патріотом, вона не відчуває зв’язку з нею, не помічає пекучих її проблем. Вона вагається: душа її прагне до рідного, а розум, не маючи знання про те рідне, шукає іншої стежки до задоволення душевних потреб.

Така людина двоїться у ставленні до рідного. Душа її почуває, що вона не в рідній хаті, їй хочеться повернутись до рідного... А щоб не було таких національних калік, треба плекати, розвивати в дітях свідомість вартості своєї нації (За Григор’євим-Нашим; 180 сл.).

Рідна мова

Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень. Але найкраще, найдосконаліше вона має володіти рідною мовою. Рідна мова — це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі.

Є мови більш і менш розвинені, є мови, що своїм чарівним звучанням здобули світову славу. Та наймилішою і найдорожчою для людини є її рідна мова. Бо рідна мова не тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв'язує її з сучасниками. В ній чується голос предків, відлунюють перегорнені сторінки історії свого народу. Вона є тим найдорожчим і найміцнішим зв'язком, що з'єднує усі покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Мова народу — це саме життя.

Український народ завжди ставився з великою пошаною, вірою й любов'ю до своєї мови, яка була йому на тернистих шляхах поневіряння в сумній минувшині і за єдину зброю, і за єдину втіху. Нашою мелодійною, співучою мовою милувались іноземці, що побували в Україні.

Ми повинні цінувати нашу мову — нетлінний скарб українського народу, що його наші предки зберегли, незважаючи на всілякі заборони й утиски, передавши нам у спадщину (За Б. Антоненком-Давидовичем, 181 слово).

Мова — душа народу

Мова для будь-якого народу стає ніби другою природою, що органічно оточує його, живе з ним всюди й завжди, без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям для людини обертається нищення природи, неповага до неї, відмова від її пошанування — так і катастрофічно боляче б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері. І якщо ми нарешті зрозуміли, що треба берегти природу, то давно треба зрозуміти, що екологія мови — це екологія наших душ, так як розумних істот, а не просто як живих мешканців Землі. Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари — духовного каліцтва. Треба, щоб доросла людина цю велику істину пам'ятала повсякчас і прищеплювала її своїм дітям. Нероздільність дитини з рідною мовою починається з першого слова матері, промовленого до немовляти.

Мова — основа культури нації, найбільший скарб, і відбирати її в людини чи народу — значить відбирати все минуле й сучасне, позбавляти людину й народ найлюдянішого в їх творчому існуванні. Як ніхто не має права відбирати життя в людини, так ніхто не має права й відбирати мови, права користуватися рідним словом, розвивати й плекати її грані ( За Г. Нудьгою; 188 сл.).

Мова — найцінніший скарб народу

Багата і барвиста мова українського народу. У піснях, казках, прислів’ях і приказках — життя і мудрість народу, його характер, мрії про щастя.

Але скільки судилося пережити, щоб ми зараз, у XXI столітті, могли сміливо, без перешкод, спілкуватися нею.

Вона прийшла до нас від наших прадідів, збагатившись і відшліфувавшись протягом багатьох століть.

Наші дідусі й бабусі розказують нам, як її забороняли і знищували. І, відверто кажучи, нашим можновладцям це майже вдалося. За довгі роки кріпаччини, існування Радянського Союзу безліч шкіл з українською мовою навчання перестали існувати. Історія України та її культура вивчалися лише з того боку, з якого хотіли бачити їх керівники великої держави. Ми майже втратили своє коріння, забули мову, бо перестали нею спілкуватися.

Сьогодні українська мова офіційно визнана державною мовою України. Але довго ще будемо йти до того, щоб кожен житель України спілкувався українською… Можливо, ніколи цього й не досягнемо. Але не слід опускати руки, треба братися до роботи — відродження і становлення рідної мови, і не слід чекати, поки це зробить хтось інший. Почнемо з себе, з найменшого, що в наших силах, — почнемо спілкуватися нею. І тоді з гордістю зможемо сказати:

О мово рідна! Їй гаряче

Віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе,

Й народу нашого нема.

202 слова

Рідне слово

Коли зникає народна мова, народу нема більше! Ось чому, наприклад, наші західні брати, витерпівши всі різноманітні насильства від іноплемінників, коли це насильство нарешті торкнулося мови, зрозуміли, що йдеться тепер уже про життя чи смерть самого народу.

Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства більш нестерпного, як те, що хоче відібрати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків. Відберіть у народу все – і він усе може повернути, але відберіть мову – і він ніколи більше вже не створить її. Нову батьківщину навіть зможе створити народ, але мови – ніколи: вимерла мова в устах народу – вимер і народ. Але якщо людська душа здригається перед убивством однієї недовговічної людини, то що ж повинна б почувати вона, зазіхаючи на життя багатовікової історичної особистості народу – цього найбільшого з усіх створінь Божих на землі?

Не умовних звуків тільки вчиться дитина, вивчаючи рідну мову, а п’є духовне життя й силу з рідної груді рідного слова. Воно пояснює їй природу, як не міг би пояснити жоден її жоден природознавець. Воно знайомить її з характером людей, що її оточують, із суспільством, серед якого вона живе, з його історією та його прагненнями, як не міг би ознайомити жоден історик. Воно, нарешті, дає такі логічні поняття й філософські погляди, яких, звичайно, не міг би дати дитині жоден філософ (За К.Ушинським, 217 слів).

Видатний український графік

Творчість Георгія Нарбута яскрава сторінка (у,в) українс…кому мистецтві. Його (по)праву називають одним із (най)більших графіків сучасності.

А як (в,у)се починалося? (З)малку вирізував витинанки любив малювати орнаменти квіти змальовувати літери (зі,із) старих книжок. Навчався (у,в) (г)лухівській гімназії де зацікавився книжковою іл….юстрацією. Далі буде навчан…я в (п)ет…рбурзі (м)юнхені після чого він поверне…ся в Україну.

(в,у) Ки…ві Георгій Нарбут виконує ескізи (у)країнських грошових знаків гривень поштових марок. Того (ж) року (з,с)творює іл….юстрації до «Енеїди» Котляревського.

Художник кохався (у,в) ст…хії українського народного мистецтва старовин…ої народної грав…юри дитячої іграшки народної картини «Козак Мамай». Він любив малювати (старо)давню арх…тектуру знаходячи… в арх....тектурних фантазіях наснагу для пошуків ціліс…ного образу книги. Особливо в…лику роль відіграють (в,у) його іл…юстраціях характерні для України барок..ові та клас..ичні арх…тектурні ел…менти соборів церков старовин…их палаців. Скажімо риси (ч)ернігівської арх…тектури можна (у,в)пізнати в його іл…юстраціях до казок Андерсена що (з,с)приймає..ся доречно й надає їм національного к…лориту.

Георгій Нарбут навіть робив ескізи ет..кеток оформлен..ь упаковок неодмін…о надаюч… цим малим формам графіки національних рис.

Нарбут став для багатьох поколі…ь українських графіків ор…єн тиром (й,і) духовним наставником (в,у) вироблен…і свого стилю.

Похожие работы:

«НАПРАВЛЕНИЕ 38.03.04 – ГОСУДАРСТВЕННОЕ И МУНИЦИПАЛЬНОЕ УПРАВЛЕНИЕПАСПОРТА КОМПЕТЕНЦИЙ Общекультурные компетенции код Формируемая компетенция Этапы формирования компетенции Содержание этапа формирования компетенции ОК-1 Способность исп...»

«УТВЕРЖДАЮ Заместитель Министра спорта Российской Федерации Ю.Д. Нагорных " " 2016 г. УТВЕРЖДАЮ Заместитель Министра образования и науки Российской Федерации В.Ш. Каганов " " 2016 г. ПроектПОЛОЖЕНИЕ о соревнованиях VIII зимней Спартакиады учащихся...»

«Паломничество как форма социокультурных коммуникаций Телюк Н.А., Гуринович В.В. Белорусский государственный университет Глобализация настоящего времени включает два противоположных аспекта развития государств: с одной стороны в обще...»

«Положение I Международного фестиваля-конкурса "Искусство объединяет Мир"Генеральный организатор конкурса: ООО "Единый Мир"Поддержка:-Управление культуры Администрации города Сочи-Сочинский колледж искусств-Министерство культуры Краснодарского края.Спонсоры фестиваля:-ВТБ 24 (ЗАО)-ORIS Swiss...»

«Характеристика соответствия содержания и качества подготовки обучающихся по заявленной для государственной аккредитации программе (бакалавриата) требованиям ФГОС ВОКод и наимен...»

«Главное управление образования администрации города Красноярска Муниципальное бюджетное образовательное учреждения дополнительного образования "Детский оздоровительно-образовательный...»

«3178670-300390 Чтение и развитие речи Стенд для родителей Чтение и развитие речи детей дошкольного возраста 781812093345Родителям важно осознавать, что они не могут и не должны стоять в стороне от приобщения их детей к...»

«Тема. организация и организационная культура Цели и задачи семинарского занятия Рассмотреть понятие "организационная культура" Обозначить значение организационной культуры в деятельности организаций....»









 
2018 www.el.z-pdf.ru - «Библиотека бесплатных материалов - онлайн документы»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 2-3 рабочих дней удалим его.